1. Словник української мови в 11 томах

додержувати

ДОДЕ́РЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОДЕ́РЖАТИ, жу, жиш, док., перех.

1. Не відпускати, примушувати кого-небудь перебувати де-небудь.

Ой, десь же ти, моя мила, Да із шовку ізшита, Що ти мене та додержала Аж до білого світу (Укр.. лір. пісні, 1958, 123);

Як же •він жалів її, як беріг та ховав од погляду людського, аби хоч якомога довше додержати біля себе та настановити до життя (Л. Янов., І, 1959, 309).

2. перен. Точно, без відхилень виконувати, здійснювати що-небудь обіцяне, загадане, необхідне і т. ін.

Ви певні, що вони будуть додержувати присяги? (Фр., IV, 1950, 97);

Співак закликав додержувати тиші (Головко, 1, 1957, 401);

При записуванні фольклору Шевченко намагався додержувати наукових вимог (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 231);

Своєї обіцянки матушка Раїса додержала (Донч., III, 1956, 32).

Доде́ржувати (доде́ржати) [свого́] сло́ва — виконувати обіцяне.

Хто не додержує свого слова, той сам себе зневажає (Укр., присл.., 1955, 168);

Я додержала слова: прийшла до Інни о восьмій годині ранку (Гур., Осок. друзі, 1946, 68).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. додержувати — доде́ржувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. додержувати — (доки) дотримувати, ви-, зберігати; (порядку) допильновувати; (слова) не порушувати, тримати <�виконувати> що, сов. додержуватися, дотримуватися. Словник синонімів Караванського
  3. додержувати — -ую, -уєш, недок., додержати, -жу, -жиш, док., перех. 1》 Не відпускати, примушувати кого-небудь перебувати де-небудь. 2》 перен. Точно, без відхилень виконувати, здійснювати що-небудь обіцяне, загадане, необхідне і т. ін. Додержувати свого слова. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. додержувати — доде́ржувати дотримувати (ст): Завсіди треба додержувати слова, але тепер то не часто такі слівні люди трапляються (Авторка) ♦ обіця́ти, а не доде́ржувати — паску́дство → обіцяти Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. додержувати — доде́ржувати (дотри́мувати) / доде́ржати (дотри́мати) (свого́) сло́ва. Виконувати свої обіцянки, зобов’язання. Курс теоретичної фізики він (Максим) здав на “відмінно”, хоч Федір додержав свого слова і ганяв Максима, як говорили студенти, по спіралі (Н. Фразеологічний словник української мови
  6. додержувати — Додержувати, -жую, -єш сов. в. додержати, -жу, -жиш, гл. 1) Додерживать, додержать, придерживать, придержать. Ой десь же ти, дівчинонько, з китаєчки звита, що ти мене додержала з вечора до світа. Мет. 45. 2) Соблюдать, соблюсти. Словник української мови Грінченка