дозор

ДОЗО́Р, ДОЗІ́Р, зо́ру, ч.

1. діал. Дія за знач. дозира́ти 2.

Не маючи з чого удержатись у Львові, я.. вернув на село до Нагуєвич, де зразу жив під дозором жандармським (Фр., І, 1955, 18);

— Самі ви не можете їхати; коні молоді й бистрі, поручені мені під особливий дозір (Коб., III, 1956, 238);

Кого не вимучать погрози.., Дозор тіток і матерів! (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 94);

// Погляд.

Андрієві почало ставати якось моторошно під дозором тих очей без людського виразу, що блищали тільки блиском гнилого порохна (Фр., IV, 1950, 214).

2. Команда з кількох чоловік або група кораблів, літаків і т. ін., що виставляється для перевірки, охорони чого-небудь або з метою спостереження, розвідки; патруль.

Опівдні розвідка загону зустрілася з головними дозорами нашої військової частини (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 568);

Далеко вперед на шлях виїхав кінний дозір (Петльов., Хотинці, 1949, 197).

Бу́ти (стоя́ти і т. ін.) в дозо́рі — нести службу з метою охорони або розвідки.

Там на шпилі ізвечора в дозорі, На синім, зорянім просторі, Завмер моряк, вдивляючись в туман (Нагн., Пісня.., 1949, 66);

Стоїмо на вахті ми в дозорі Невсипучі хлопці-моряки (Забашта, Квіт.., 1960, 147);

*Образно. В дозорі червоний місяць став (Тич., II, 1957, 180);

Зелене безмежжя своє оглядають [тополі], В дозорі стоять з давнини (Нагн., Вибр., 1957, 204).