дозорчий

ДОЗО́РЧИЙ, а, е.

1. Те саме, що дозо́рний.

Двоє дозорчих партизанів, хвилюючись, стежили, як просувалася танкова колона повз них (Ле, Опов. та нариси, 1950, 261);

Під тим лісом мався бути дозорчий курінь осаула (Ле, Хмельницький, І, 1957, 105);

Дозорчим.. у тому замкові був Харко Найда (Морд., І, 1958, 140).

2. у знач. ім. дозо́рчий, чого, ч., рідко. Те саме, що нагля́да́ч.

Розвидняється. Через деякий час гримить засув, одчиняються двері і з’являється старший над вартою з тюремними дозорчими (Мам., Тв., 1962, 57).