дозорний
ДОЗО́РНИЙ, а, е. Прикм. до дозо́р 2.
З темряви наблизився дозорний загін кінноти (Ле, Наливайко, 1957, 52);
// Признач. для дозору; сторожовий.
Геращенко піднявся на дозорну вишку, споруджену на верхівці сосни (Грим., Син.., 1950, 43);
// у знач. ім. дозо́рний, ного, ч. Той, хто перебуває в дозорі.
Командир катера був у себе на містку, коли дозорний гукнув: — Товаришу командир, човен справа..! (Донч., II, 1956, 375);
*У порівн. Терень закрив свій буквар, поклав його до скриньки і став на своє постійне місце біля вікна, як дозорний (Шиян, Гроза.., 1956, 137).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дозорний — дозо́рний прикметник Орфографічний словник української мови
- дозорний — -а, -е. Прикм. до дозор 2). || Признач. для дозору; сторожовий. || у знач. ім. дозорний, -ного, ч. Той, хто перебуває в дозорі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дозорний — див. сторож Словник синонімів Вусика
- дозорний — Дозорний, -а, -е Наблюдающій, надсматривающій. Словник української мови Грінченка