1. Словник української мови в 11 томах

дока

ДО́КА, и, ч. і ж., розм. Людина, добре обізнана з чим-небудь, досвідчена в чому-небудь; знавець своєї справи; дойда.

— Он між ними, Дивись, — сидить з Ромна багач Розумний, дока, про все знає (Мирний, V, 1955, 287);

— Ну — дока! — знов розсміявся Головін. — Навіть титул використає, щоб більше грошей уторгувати (Бурл., Напередодні, 1956, 128).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дока — до́ка іменник чоловічого або жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. дока — -и, ч. і ж., розм. Людина, добре обізнана з чим-небудь, досвідчена в чому-небудь; знавець своєї справи; дойда. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дока — Дойка, дотепник, митець, спритник, тямуха Словник чужослів Павло Штепа
  4. дока — И, ж. 1. Документація, технічна книга, інструкція. А є дока на цю техніку? 2. Знавець. Він дока у цій сфері. Словник сучасного українського сленгу
  5. дока — (-и) ч. і ж.; мол. Людина, обізнана в чомусь. ПСУМС, 23. Словник жарґонної лексики української мови
  6. дока — див. бувалий; спритний Словник синонімів Вусика
  7. дока — ЗНАВЕ́ЦЬ (людина, що володіє глибокими знаннями в якійсь галузі, має тонкий смак і т. ін.), ДО́КА розм., ДО́ЙДА розм., ЗНА́ЙКО рідше, ВСЕЗНА́ЙКО (УСЕЗНА́ЙКО) ірон., БАГАТОЗНА́ЙКО ірон., ПРОФЕ́СОР жарт.; ЕРУДИ́Т (той, хто має велику ерудицію). Словник синонімів української мови