1. Словник української мови в 11 томах

докажчик

ДОКА́ЖЧИК, а, ч., розм., рідко. Той, хто доказує чию-небудь винність.

Хоч його і під суд віддадуть, та як докажчиків.. нема, так він і надіється, що йому усе так і минеться (Кв.-Осн., II, 1956, 395).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. докажчик — дока́жчик іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  2. докажчик — -а, ч., діал. Викривач, обвинувач. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. докажчик — Доводець Словник чужослів Павло Штепа
  4. докажчик — див. виказувач Словник синонімів Вусика