доконаний
ДОКО́НАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до докона́ти 2.
Коли б завмерло стала [постать] — за шедевр монументу краси дівочої визнав би й, забувшись про умовності живого світу, впивався б спогляданням мистецько доконаних форм (Ле, Міжгір’я, 1953, 127);
// доко́нано, безос. присудк. сл.
Та ніде не збито колос, Ні зерна не розкололось. Все доконано як слід — Цар тепер позбувся бід (Перв., Казка, 1958, 50).
Доко́наний факт — те, що вже здійснилося.
Але тут ми, з ласки Сергія Антоновича, поставлені перед доконаним фактом: Черемашко у нас… (Шовк., Людина.., 1962, 317).
∆ Доко́наний вид, грам. — лексико-граматична категорія дієслова, що виражає такі відтінки дії, як завершеність, обмеженість у часі, результативність.
За поширеним у практичній роботі визначенням, дієслова недоконаного виду означають незакінченість, тривалість дії (їхати, нести, казати), дієслова ж доконаного виду — закінченість дії в минулому або майбутньому (приїхати, принести, сказати) (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 320).
Значення в інших словниках
- доконаний — доко́наний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- доконаний — Доко́наний. Дієприкм. від доконати. Тверджене зборів волоского сьвященства, що іменоване о[тця] совітника консисторского А. Манастирского вікарієм доконане без згоди і против волі князя церкви, остало без опрокиненя і приводить Архипастиря [В. Українська літературна мова на Буковині
- доконаний — Здійснений, довершений, зроблений, виконаний, вчинений, скоєний. Словник синонімів Караванського
- доконаний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до доконати 2). || доконано, безос. присудк. сл. Доконаний вид грам. — лексико-граматична категорія дієслова, що виражає такі відтінки дії, як завершеність, обмеженість у часі, результативність. Великий тлумачний словник сучасної мови
- доконаний — Доко́наний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)