1. Словник української мови в 11 томах

доконечно

ДОКОНЕ́ЧНО. Присл. до доконе́чний.

Він добре знав, що всі дівчата на селі горнуться до його [нього], й думав, що й Лукина доконечно піде за його заміж (Н.-Лев., III, 1956, 347);

Її [Вкраїну] пізнавши, чи ж я міг Не полюбить її сердечно, Не відректися власних втіх, Щоб їй віддатись доконечно? (Фр., X, 1954, 66);

— Заперечити не можна, все тобою зроблене доконечно потрібне (Собко, Нам спокій.., 1959, 100).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. доконечно — доконе́чно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. доконечно — Присл. до доконечний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. доконечно — доконе́чно необхідно, обов'язково (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. доконечно — див. обов'язково; остаточно Словник синонімів Вусика
  5. доконечно — ОБОВ'ЯЗКО́ВО (не дивлячись ні на які обставини, труднощі і т. ін.), НЕОДМІ́ННО, КО́НЧЕ, НЕУХИ́ЛЬНО, ДОКОНЕ́ЧНО (ДОКОНЕ́ЧНЕ), ДОКО́НЧЕ, БУ́ДЬ-ЩО, БУДЬ-ЩО-БУ́ДЬ, НАПЕ́ВНО (НАПЕ́ВНЕ), НЕМИНУ́ЧЕ, ПРИ́ТЬМО́М розм., ПРО́БІ розм. Словник синонімів української мови