докошувати
ДОКО́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОКОСИ́ТИ, ошу́, о́сиш, док., перех. і без додатка. Закінчувати косити; косити до певного місця, до певної межі, до якогось часу.
— Я лиш пообідав І збирався йти на он сей груник, Де якраз докошували сіно (Фр., XIII, 1954, 330);
Навколо мало вже жнив. Ярі де-не-де докошували (Головко, І, 1957, 269);
[3-й чоловік:] Та там докосив Бичкові просо! (Кроп., І, 1958, 481);
Косили цілий день і ледве докосили (Рильський, Поеми, 1957, 28);
*Образно. Знов яму вирито, знов безпорадна втрата! Старих борців докошує вже смерть… (Стар., Поет. тв., 1958, 154).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- докошувати — доко́шувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- докошувати — -ую, -уєш, недок., докосити, -ошу, -осиш, док., перех. і без додатка. Закінчувати косити; косити до певного місця, до певної межі, до якогось часу. Великий тлумачний словник сучасної мови
- докошувати — див. доробляти Словник синонімів Вусика
- докошувати — Доко́шувати, -ко́шую, -ко́шуєш; докоси́ти, -кошу́, -ко́сиш, -ко́сять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- докошувати — Докошувати, -шую, -єш сов. в. докосити, -шу, -сиш, гл. Докашивать, докосить. З одного кінця докошували, а з другого гребці гребли. Г. Барв. 146. Словник української мови Грінченка