1. Словник української мови в 11 томах

докручувати

ДОКРУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОКРУТИ́ТИ, учу́, у́тиш, док.

1. перех. Закінчувати крутити що-небудь; крутити до кінця.

Давно почалося [кіно], вже, мабуть, докручують останні частини (Гончар, І, 1954. 513);

Докручувати цигарку.

2. неперех., перен., розм. Те саме, що докру́чуватися 3.

[Xрапко:] З моєї хати, з мого двору, та через село ведуть… люди дивляться, вороги мої.. вигукують услід: а що піймався?! а що докрутив!.. (Мирний, V, 1955. 203).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. докручувати — докру́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. докручувати — -ую, -уєш, недок., докрутити, -учу, -утиш, док. 1》 перех.Закінчувати крутити що-небудь; крутити до кінця. 2》 неперех., перен., розм. Те саме, що докручуватися 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. докручувати — Докручувати, -чую, -єш сов. в. докрутити, -чу, -тиш, гл. Докручивать, докрутить, доверчивать, довертѣть. Словник української мови Грінченка