1. Словник української мови в 11 томах

долузати

ДОЛУЗА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Закінчити лузати що-небудь.

Пріська долузала останню насінину, підвелася з досадою з лави й струсила в помийницю лушпиння (Л. Янов., І. 1959, 229).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. долузати — долуза́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. долузати — -аю, -аєш, док., перех. Закінчити лузати що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. долузати — Долузати, -ваю, -єш гл. Долущить (семечки). Долузати насіння. Васильк. у. Словник української мови Грінченка