долучати
ДОЛУЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ДОЛУЧИ́ТИ, лучу́, лу́чиш, док., перех. Додавати, приєднувати кого-, що-небудь до когось, до чогось.
Мала Пріська долучала і свій голос до материного (Л. Укр., III, 1952, 634);
Яким чином кожний робітник долучає робочий час, а тому і вартість? Завжди тільки в формі своєї своєрідної продуктивної праці (Маркс, Капітал, т. І, кн. І, 1952, 200);
Оце нині прислано мені їх [оповіданнячка], тож хапаюся долучити їх до цього листа та разом вислати (Коцюб., III, 1956, 198);
Ходили чутки, що тут десь [в горах] ховається і Мартін Борман, якого шукали, щоб долучити до головних воєнних злочинців на Нюрнберзькому процесі (Загреб., Європа. Захід, 1961, 130).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- долучати — долуча́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- долучати — Додавати, добавляти, приєднувати Словник синонімів Караванського
- долучати — -аю, -аєш, недок., долучити, -лучу, -лучиш, док., перех. Додавати, приєднувати кого-, що-небудь до когось, до чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
- долучати — ДОДАВА́ТИ (давати, класти, говорити і т. ін. на додачу, понад щось), ДОБАВЛЯ́ТИ, ПРИЄ́ДНУВАТИ, ДОКЛАДА́ТИ, ПРИКЛАДА́ТИ, ПРИЛУЧА́ТИ, ДОЛУЧА́ТИ, ДОМІ́ШУВАТИ, ПРИМІ́ШУВАТИ, ПІДБАВЛЯ́ТИ розм., ПРИБАВЛЯ́ТИ розм., НАБАВЛЯ́ТИ розм., НАДБАВЛЯ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
- долучати — Долуча́ти, -ча́ю, -ча́єш, -ча́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)