1. Орфографічний словник української мови

долучати

долуча́ти

дієслово недоконаного виду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. долучати — Додавати, добавляти, приєднувати Словник синонімів Караванського
  2. долучати — -аю, -аєш, недок., долучити, -лучу, -лучиш, док., перех. Додавати, приєднувати кого-, що-небудь до когось, до чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. долучати — ДОДАВА́ТИ (давати, класти, говорити і т. ін. на додачу, понад щось), ДОБАВЛЯ́ТИ, ПРИЄ́ДНУВАТИ, ДОКЛАДА́ТИ, ПРИКЛАДА́ТИ, ПРИЛУЧА́ТИ, ДОЛУЧА́ТИ, ДОМІ́ШУВАТИ, ПРИМІ́ШУВАТИ, ПІДБАВЛЯ́ТИ розм., ПРИБАВЛЯ́ТИ розм., НАБАВЛЯ́ТИ розм., НАДБАВЛЯ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  4. долучати — Долуча́ти, -ча́ю, -ча́єш, -ча́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. долучати — ДОЛУЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ДОЛУЧИ́ТИ, лучу́, лу́чиш, док., перех. Додавати, приєднувати кого-, що-небудь до когось, до чогось. Мала Пріська долучала і свій голос до материного (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах