1. Словник української мови в 11 томах

долічувати

ДОЛІ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОЛІЧИ́ТИ, лічу́, лі́чиш, док., перех. і неперех. Закінчувати лічити що-небудь; лічити до якогось числа.

— Лягай, чоловіче, спати, коли тебе сон зміг: лягай, серце, а я ось швидко долічу (Н.-Лев., III, 1956, 85);

Вона давно вже облизала всю куряву і весь бруд з сивої бороди бога, а матушка Раїса.. не долічила ще й до вісімдесяти (Донч., III, 1956, 29).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. долічувати — долі́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. долічувати — -ую, -уєш, недок., долічити, -лічу, -лічиш, док., перех. і неперех. Закінчувати лічити що-небудь; лічити до якогось числа. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. долічувати — Долічувати, -чую, -єш сов. в. долічити, -чу, -чиш, гл. Досчитывать, досчитать. Нас волів та все лічив (зорі), а перед світом заснув, то й не долічив. ЗОЮР. І. 231. Словник української мови Грінченка