домислювати
ДОМИ́СЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ДОМИ́СЛИТИ, лю, лиш, док., перех. і без додатка. Придумувати що-небудь додатково до того, що вже є.
Актору часто доводиться багато домислювати самому, договорювати за драматурга те, що не привернуло його уваги (З глибин душі, 1959, 50);
Він школяр, його виховала комсомолка Пасій, і те, що не побачить око, домислить хлоп’яча фантазія (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 112);
// Обдумувати до кінця.
— Не зразу я домислив, сивий, Як це забуть, — моє, твоє… А бачу нині: тут кує Рільник життя своє щасливе (Рильський, II, 1956, 309).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- домислювати — доми́слювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- домислювати — -юю, -юєш, недок., домислити, -лю, -лиш, док., перех. і без додатка. Придумувати що-небудь додатково до того, що вже є. || Обдумувати до кінця. Великий тлумачний словник сучасної мови
- домислювати — див. думати Словник синонімів Вусика
- домислювати — ОБДУМУВАТИ (у думках перебирати, всебічно оцінювати що-небудь, намічаючи можливі варіанти дії, висловлення і т. ін.), ПРОДУ́МУВАТИ, ОБМІРКО́ВУВАТИ, РОЗМІРКО́ВУВАТИ, ОБМИ́СЛЮВАТИ, ОБМИШЛЯТИ, ОБМІЗКО́ВУВАТИ, РОЗДУ́МУВАТИ, РОЗСУ́ДЖУВАТИ, ПРИМІРЯ́ТИСЯ... Словник синонімів української мови