домовик
ДОМОВИ́К, а́, ч. За забобонним уявленням слов’янських і інших народів — добрий або злий дух, що живе в домі; бог домівки і майна.
В кожній сім’ ї, за віруванням слов’ян, існував свій домашній покровитель — «дід домовик» (Іст. УРСР, І, 1953, 47);
Шовк твоєї, Ганнусю, коси Домовик уночі розплітає (Рильський. II, 1956, 12);
*У порівн. Ходить він по селу від шинку до шинку, день у день, ніч у ніч; а перед світом, як домовик, іде в свою пустку (Мирний, II, 1954, 163);
— Що ти товчешся, як домовик. Цілу ніч! (Головко, 1, 1957 457).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- домовик — домови́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- домовик — -а, ч. За давніми уявленнями слов'янських та інших народів – добрий або злий дух, що живе в домі; бог домівки і майна. Великий тлумачний словник сучасної мови
- домовик — I біляпічник, віщун, господар, дідо, застережник, оберіг, опікун, охоронець, пожилець, хатник, челядник Фразеологічні синоніми: дід роду; добрий дух; домашній оберег; охоронець оселі; охоронець родинного вогнища; охоронець хатнього вогнища... Словник синонімів Вусика
- домовик — За укр. віруваннями, істота, що живе в кожній оселі. За добрих взаємин забезпечує добробут родини, пильнує дім, худобу, може шкодити, якщо його розсердити. Універсальний словник-енциклопедія
- домовик — ЧОРТ (уявна надприродна істота, яка втілює в собі зло), БІС, ЧОРТЯ́КА розм., ГА́СПИД (А́СПИД) розм., ГАСПИДЯ́КА підсил. розм., ДІ́ДЬКО розм., КУЦА́К розм., КУ́ЦИЙ розм., КУЦА́Н розм., КУЦЬ розм., АНТИ́ПКО діал., А́РІДНИК діал., МОЛЬФА́Р (МОЛФА́Р) діал. Словник синонімів української мови
- домовик — Домовик, -ка м. Домовой. Стука раз-по-раз, мов його домовик душить. Ном. № 3142. Словник української мови Грінченка