1. Словник української мови в 11 томах

домчати

ДОМЧА́ТИ, чу́, чи́ш, док.

1. перех. Швидко довезти, доставити, донести кого-небудь до певного місця.

Переповнений тролейбус домчав його в район заводів (Кучер, Прощай.., 1957, 248);

У Барановичах ми пересіли до пасажирського потяга, який хутко домчав нас до столиці (Досв., Вибр., 1959, 105).

2. неперех. Дуже швидко доїхати, добігти до якого-небудь місця.

— Коні в мене добрі — враз домчимо (Тулуб, Людолови, II, 1957, 408);

Вона встигне домчати туди, а в бору можна буде надійно сховатися (Шиян, Гроза.., 1956, 386).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. домчати — домча́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. домчати — -чу, -чиш, док. 1》 перех. Швидко довезти, доставити, донести кого-небудь до певного місця. 2》 неперех. Дуже швидко доїхати, добігти до якого-небудь місця. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. домчати — Домчати, -чу, -чиш гл. Домчать, быстро довезти, донести. Кінь як поніс, як поніс, — домчав. Мнж. 35. Словник української мови Грінченка