1. Словник української мови в 11 томах

донечка

ДО́НЕЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до до́ня.

Повернувся, постояв [Колісник], хитаючись, і гукнув на усі хати: доню-ю! донечко! (Мирний, III, 1954, 292);

Незнайомі .. питають у матері, в який клас, п’ятий чи шостий, ходить її донечка! (Хижняк, Тамара, 1959, 9).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. донечка — до́нечка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. донечка — [донеичка] -чкие, д. і м. -еиц':і, р. мн. -чок Орфоепічний словник української мови
  3. донечка — -и, ж. Зменш.-пестл. до доня. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. донечка — див. дитина Словник синонімів Вусика
  5. донечка — ма́мина до́нечка (до́ця). Зніжена, примхлива, розпещена дівчина. Ксеня не була маминою донечкою, вона мала й свої погляди і досить певний і своєрідний характер (С. Голованівський). Фразеологічний словник української мови
  6. донечка — До́нечка, -чки, -чці; -нечки, -нечок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. донечка — Донечка, -ки ж. ум. отъ доня. Словник української мови Грінченка