дописувати

ДОПИ́СУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОПИСА́ТИ, ишу́, и́шеш, док.

1. перех. Закінчувати писати; писати до якої-небудь межі.

Володя сидів біля ящика з-під снарядів і нерівними літерами дописував матері листа… (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 36);

Дописавши сторінку, хлопчик потягся, закрив зшиток і положив його в свою шкільну торбинку (Вас., І, 1959, 94);

Коли Осадчий, слабо захищаючись від Харитини, дописав папірця, дівчина схопила його і.. вискочила (Чаб., Тече вода.., 1961. 164).

2. перех. Писати додатково до чого-небудь; додавати до написаного раніш.

Прибуток від чужого капіталу ділив [Аркадій] на три частини: одну віддавав, тобто віддавав не буквально, а дописував до капіталу своїх «спільників», а дві клав собі в кишеню на «дрібні видатки» (Вільде, Сестри.., 1958, 56);

[Аркадій:] Ви що ж дурника знайшли?! Ви викреслювали, дописували, що хотіли, на чужому документі, і відмовляєтесь… (Корн., І, 1955, 123);

Палійчук презирливо подивився на Окуня.., сплюнув спересердя, щось дописав у приговор [вирок] і голосно почав читати (Стельмах, Хліб.., 1959, 637).

3. тільки недок., неперех. Надсилати свої дописи до якого-небудь друкованого органу.

В політику Калинович не мішався, до газет не дописував (Фр., VI, 1951, 153);

Тільки до обласних, міських та районних газет України постійно дописує майже півмільйона робсількорів (Рад. Укр., 5. V 1961, 3).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

дописувати

Значення в інших словниках