1. Словник української мови в 11 томах

доповнення

ДОПО́ВНЕННЯ, я, с.

1. Дія за знач. допо́внити.

Для доповнення серії наших оповідань на галицьких діалектах подаємо тут оповідання з гуцульського життя (Фр., XVI, 1955, 34).

2. Те, що доповнює що-небудь, виступає додатком до чогось.

Питання одне на порядку денному, доповнень і змін не вніс ніхто (Шер., Дорога.., 1957, 12).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. доповнення — допо́внення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. доповнення — див. ДОДАТОК. Словник синонімів Караванського
  3. доповнення — [допоўнеин':а] -н':а, р. мн. -еин' Орфоепічний словник української мови
  4. доповнення — -я, с. 1》 Дія за знач. доповнити. 2》 Те, що доповнює що-небудь, виступає додатком до чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. доповнення — ДОДА́ТОК (те, що додається до чого-небудь, доповнює щось), ДОПО́ВНЕННЯ, ДОВЕ́РШЕННЯ, ПРИДА́ТОК, ДОДА́ЧА розм., ПРИДА́ЧА розм., ПРИВІ́СОК розм., ГАК розм., ПРИЧИ́НОК зах.; ДОВА́ЖОК розм. (перев. про щось зайве, непотрібне). Словник синонімів української мови
  6. доповнення — Допо́внення, -ння; -по́внення, -по́внень і -вненнів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)