1. Словник української мови в 11 томах

доповнений

ДОПО́ВНЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до допо́внити.

В основу сонати Михайло Лукич поклав власні переживання, звісно, певною мірою доповнені та узагальнені (Дмит., Розлука, 1957, 104).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. доповнений — допо́внений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. доповнений — [допоўнеинией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  3. доповнений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до доповнити. || доповнено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови