допроваджувати
ДОПРОВА́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОПРОВА́ДИТИ, джу, диш, док., перех.
1. Ведучи, везучи кого-небудь, доставляти до певного місця.
Слухай, сину,.. Слухай добре, та записуй, Та на Україні, Як бог тебе допровадить, То розкажи, сину, Що ти бачив диявола Своїми очима (Шевч., II, 1953, 250);
— За годину тут буде проїздити потяг, і він хутко вас допровадить до Барановичів… (Досв., Вибр., 1959, 102).
2. перен. Доводити кого-небудь до певного стану.
Сідала вона за піаніно — весела музика ніби дратувала її, жалібні мелодії допроваджували до сліз (Н.-Лев., IV, 1956, 183);
І я цікавий, що з того вийде, до чого може допровадити чоловіка самота (Коб., III, 1956, 7);
В своїм оповіданні вона багато наплутала… Так чи інак, а щось же її допровадило до такого нещасного стану (Коцюб., І, 1955, 456).
Значення в інших словниках
- допроваджувати — допрова́джувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- допроваджувати — -ую, -уєш, недок., допровадити, -джу, -диш, док., перех. 1》 Ведучи, везучи кого-небудь, доставляти до певного місця. 2》 перен. Доводити кого-небудь до певного стану. Великий тлумачний словник сучасної мови
- допроваджувати — ВЕСТИ́ (спрямовувати рух кого-небудь, допомагати або примушувати йти куди-небудь), ПРОВА́ДИТИ, ПРОВОДЖА́ТИ, ПРОВО́ДИТИ, ПРИВО́ДИТИ (зі собою); ВВО́ДИТИ (УВО́ДИТИ), ЗАВО́ДИТИ, ВПРОВА́ДЖУВАТИ (УПРОВА́ДЖУВАТИ), ЗАПРОВА́ДЖУВАТИ (в межі чогось); ВИВО́ДИТИ... Словник синонімів української мови