1. Словник української мови в 11 томах

допризовник

ДОПРИЗО́ВНИК, а, ч. Особа, яка проходить допризовне військове навчання.

Збори допризовників військкомат призначив на дев’яту годину (Десняк, 1, 1955, 420).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. допризовник — допризо́вни́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. допризовник — -а, ч. Особа, яка проходить допризовне військове навчання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. допризовник — див. молодий Словник синонімів Вусика
  4. допризовник — Допризо́вник, -ка, -ку! -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)