допускати
ДОПУСКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ДОПУСТИ́ТИ, ущу́, у́стиш, док.
1. перех. Давати змогу, дозволяти кому-небудь увійти кудись, підійти до кого-, чого-небудь.
Де на ніч ставали, Сторожу давали, Стару вдову до обозу Та й не допускали (Шевч., І, 1951, 233);
А її не допускали в сільраду зайти (Головко, II, 1957, 158);
[Стеха:] Тут тебе дожидатиму! Не допущу тебе до Олени, ні!.. (Крон., І, 1958, 482);
— Бережу, матінко княгине, — голосно промовив Оскол. — Моя сторожа вже прогнала їх далеко в поле. І не допустимо, не допустимо до Києва повік (Скл., Святослав, 1959,38);
// Дозволяти робити що-небудь, займатися чимсь, брати участь у чомусь.
Сільські хлопці були ліпші для мене. Давали мені хліба.., допускали мене до своїх забав (Фр., II, 1950, 343);
Вона не може допустити чужу людину, гувернантку, справляти материнські обов’язки коло Юзі (Л. Укр., III, 1952, 635);
Як не добивався прикажчик, я так і не допустив нівечити молодої деревини (Л. Янов., І, 1959, 349).
2. перех., з спол. щоб. Терпіти, дозволяти що-небудь, примирюватися з чимось.
[Річард:] Мамо, як ти можеш такий на мене поклеп допускати? (Л. Укр., III, 1952, 78);
Ми не допустимо знущання з мирних договорів, не допустимо намагань порушувати нашу мирну роботу (Ленін, 33, 1951, 119);
Дмитро був далекий від того, щоб вважати свою діяльність бездоганною, та допустити, щоб на нього кричали, як на хлопчиська, він не міг (Збан., Переджнив’я, 1960, 23);
// Робити що-небудь.
Перекладач поспішав і часом допускав помилок (Сміл., Сад, 1952, 206);
Дорожив [Кіндрат Комар] власним добром, не допускав збитків (Ковінька, Кутя.., 1960, 26);
// Створювати можливість для чого-небудь.
Концесія допускає і навіть передбачає точний договір і точний строк (Ленін, 32, 1951, 317).
3. перех. Вважати за можливе.
Навіть при сьогоднішніх наших жорстоких виробничих умовах [на кіностудіях], я цілком допускаю можливість практичного навчання майбутніх висуванців (Довж., III, 1960, 240);
Не допускаючи цього, він, проте, іноді помірковував, що.. його вб’ють і тоді Орися вийде заміж за іншого і буде жити з іншим, і ця думка народжувала в його душі страшний біль (Тют., Вир, 1964, 280).
Значення в інших словниках
- допускати — допуска́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- допускати — (якусь акцію) дозволяти, не забороняти; (образи) терпіти, миритися з, толерувати, дивитися крізь пальці на; (можливість) припускати. Словник синонімів Караванського
- допускати — -аю, -аєш, недок., допустити, -ущу, -устиш, док. 1》 перех. Давати змогу, дозволяти кому-небудь увійти кудись, підійти до кого-, чого-небудь. || Дозволяти робити що-небудь, займатися чимсь, брати участь у чомусь. 2》 перех., зі спол. щоб. Великий тлумачний словник сучасної мови
- допускати — Попускати, попустити, припускати, припустити, перепускати, перепустити, дозволяти, дозволити Словник чужослів Павло Штепа
- допускати — ВВАЖА́ТИ (УВАЖА́ТИ) перев. із спол. що (мати певну думку), ДУ́МАТИ, ГАДА́ТИ, ПОМИШЛЯ́ТИ, ПОКЛАДА́ТИ, МИ́СЛИТИ розм.; ДОПУСКА́ТИ, ПРИПУСКА́ТИ (вважати за можливе). — Док.: поду́мати, поми́слити, покла́сти, допусти́ти, припусти́ти. Словник синонімів української мови
- допускати — Допускати, -каю, -єш сов. в. допустити, -щу, -стиш, гл. Допускать, допустить. Боже, як прийде час умерти, не допускай довго лежати — кажи прийти смерти. Ном. № 8304. Тільки допусти його до коша, а сам не рад будеш. Ном. № 4840. Словник української мови Грінченка