1. Словник української мови в 11 томах

допущений

ДОПУ́ЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до допусти́ти.

На будівництво був допущений тільки всіма поважаний кореспондент (Ле, Міжгір’я, 1953, 413);

Треба було швидше гасити допущену Слащовим пожежу (Гончар, Таврія.., 1957, 606).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. допущений — допу́щений дієприкметник якого допустили Орфографічний словник української мови
  2. допущений — ДОПУЩЕНИЙ – ДОПУЩЕННИЙ Допущений. Якого допустили: допущений до екзаменів, допущені прорахунки. – Ви чули, що Брагова буде в ту середу читать свій вислід. Буде допущена й публіка (Олена Пчілка); Треба було швидше гасить допущену Слащовим пожежу (О. Літературне слововживання
  3. допущений — [доупушчеинией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  4. допущений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до допустити. || допущено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови