доразу
ДОРА́ЗУ, присл., діал. Зразу,
— Се він, — впізнала доразу Натря (Вовчок, І, 1955, 203);
Доразу не міг [Семен] вирозуміти, про що бесідник говорить (Март., Тв., 1954, 114).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- доразу — Зразу, цілком, повністю [II,IV] Словник з творів Івана Франка
- доразу — дора́зу прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- доразу — див. дораз. Великий тлумачний словник сучасної мови
- доразу — Дораз, доразу нар. Сразу. Той і стихнув доразу. МВ. І. 133. А мати як ся дознала, дораз на гору біжала. Гол. II. 712. Словник української мови Грінченка