1. Словник української мови в 11 томах

дорубувати

ДОРУ́БУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОРУБА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Закінчувати рубати; рубати до кінця, до певної межі.

В цю зиму дорубували на паливо старий сад, який ще міг би багато років родити (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 419);

За ліском на пригорку дорубували останній ворожий загін, що боявся здатися (Ю. Янов., І, 1958, 168).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дорубувати — дору́бувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. дорубувати — -ую, -уєш, недок., дорубати, -аю, -аєш, док., перех. Закінчувати рубати; рубати до кінця, до певної межі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дорубувати — див. доробляти Словник синонімів Вусика
  4. дорубувати — Дорубувати, -бую, -єш сов. в. доруба́ти, -ба́ю, -єш, гл. Дорубывать, дорубить. Дорубай оті дрова та повкидай у хлівець, шоб не мокли на дощі. Харьк. у. Словник української мови Грінченка