1. Словник української мови Грінченка

дорубувати

Дорубувати, -бую, -єш

сов. в. доруба́ти, -ба́ю, -єш, гл. Дорубывать, дорубить. Дорубай оті дрова та повкидай у хлівець, шоб не мокли на дощі. Харьк. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дорубувати — дору́бувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. дорубувати — -ую, -уєш, недок., дорубати, -аю, -аєш, док., перех. Закінчувати рубати; рубати до кінця, до певної межі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дорубувати — див. доробляти Словник синонімів Вусика
  4. дорубувати — ДОРУ́БУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОРУБА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Закінчувати рубати; рубати до кінця, до певної межі. В цю зиму дорубували на паливо старий сад, який ще міг би багато років родити (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 419)... Словник української мови в 11 томах