1. Словник української мови в 11 томах

достобіса

ДОСТОБІ́СА, присл., розм.

1. Дуже багато.

— Тут їх достобіса! Які груші уродили! Збивайте, хлоп’ята! (Шевч., І, 1951, 122);

Роботи їм випало достобіса (Загреб., Європа 45, 1959, 151);

// Надзвичайно, у значній мірі.

Долинув злобний уривок чиєїсь мови. — Зажерливий достобіса (Стельмах, Хліб.., 1959, 459).

2. Лайливий вираз із значенням «к чорту», «к бісу».

Ожереди палив [чоловік Докії], як судьбу свою сіру. — Хай горить достобіса людська кривавиця! (Мал., Звенигора, 1959, 349).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. достобіса — достобі́са прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  2. достобіса — присл., розм. Дуже багато. || Надзвичайно, значною мірою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. достобіса — див. багато Словник синонімів Вусика
  4. достобіса — БАГА́ТО (про велику кількість, міру, обсяг і т. ін.), БАГА́ЦЬКО розм., ПО́ВНО підсил. розм., ВИ́ДИМО-НЕВИ́ДИМО підсил. розм., ПРЕБАГА́ТО підсил. розм., ДОСТОБІ́СА підсил. розм., ДОСТОЛИ́ХА підсил. розм., рідше, ХТО́ЗНА-СКІ́ЛЬКИ підсил. розм. Словник синонімів української мови
  5. достобіса — Достобі́са, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)