1. Словник української мови в 11 томах

достовірний

ДОСТОВІ́РНИЙ, а, е. Який не викликає сумніву, цілком вірний, точний.

Теми, матеріал для сюжетів своїх п’єс письменник [І. К. Карпенко-Карий] черпав з сучасної йому дійсності та з достовірних історичних джерел (Іст. укр. літ.. І, 1954, 449);

— Ти ось послухай, я тобі розкажу один достовірний факт (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 58).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. достовірний — достові́рний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. достовірний — зап., у. ВІРОГІДНИЙ. Словник синонімів Караванського
  3. достовірний — -а, -е. Який не викликає сумніву, цілком вірний, точний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. достовірний — Вірогідний, певний Словник чужослів Павло Штепа
  5. достовірний — ВІРОГІ́ДНИЙ (який не викликає сумніву, найближчий до правди, справжнього стану речей), ІМОВІ́РНИЙ (ЙМОВІ́РНИЙ), ПРАВДИ́ВИЙ, ДОСТОВІ́РНИЙ розм., ДОСТО́ТНИЙ заст. Словник синонімів української мови