достоювати
ДОСТО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ДОСТО́ЯТИ, о́ю, о́їш, док., неперех. і перех.
1. Стояти до закінчення чого-небудь, до певного строку.
— Недовго достояти; побачу, що вони тут робитимуть (Кв.-Осн., II, 1956, 108);
Сяк-так службу божу достояла і до родичів своїх далеких не зайшла, а подалась назад (Цюпа, Назустріч.., 1958, 63);
*Образно. Була зоряна ніч, і місяць достоював на варті одиноко (Рибак, Гармати.., 1934, 5).
2. розм. Робитися зрілим, стиглим.
Ще груші не достояли, а Лаврінові діти кинулись на їх, як бджоли на мед (Н.-Лев., II, 1956, 379).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- достоювати — досто́ювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- достоювати — -юю, -юєш, недок., достояти, -ою, -оїш, док., неперех. і перех. 1》 Стояти до закінчення чого-небудь, до певного строку. 2》 розм. Робитися зрілим, стиглим. Великий тлумачний словник сучасної мови
- достоювати — I. СТИ́ГНУТИ (про плоди рослин — досягти зрілості), ДОСТИГА́ТИ, ЗРІ́ТИ, ДОЗРІВА́ТИ, СПІ́ТИ, ДОСПІВА́ТИ, ВИСТИГА́ТИ, ВИЗРІВА́ТИ, ВИСПІВА́ТИ, ПОСПІВА́ТИ, НАСТИГА́ТИ, ПОСТИГА́ТИ розм., НАСПІВА́ТИ розм., СПІЛІ́ТИ розм., ДОСТО́ЮВАТИ розм.; ПРИСТИГА́ТИ розм. Словник синонімів української мови