достоту
ДОСТО́ТУ, присл.
1. Точно.
— Ох, ох, ох! — застогнала Мотря достоту таким жалібним голосом, як стогнала Кайдашиха (Н.-Лев., II, 1956, 289);
Ця борода робила його.. поруч з маленькою Галею достоту схожим на билинного богатиря (Смолич, V, 1959, 390).
2. Справді, дійсно, істинно.
Коли Ніна Юрченко приступила до роботи в школі, їй видалися ті дні достоту справжнім святом (Гур., Через замети, 1961, 37).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- достоту — досто́ту прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- достоту — пр.н. істинно. Словник синонімів Караванського
- достоту — присл. 1》 Точно. 2》 Справді, дійсно, істинно. Великий тлумачний словник сучасної мови
- достоту — див. багато; мабуть; схожий Словник синонімів Вусика
- достоту — НАПЕ́ВНО (НАПЕ́ВНЕ) (у повній відповідності до дійсності, до справжнього стану речей), ПЕ́ВНО (ПЕ́ВНЕ рідше), ТО́ЧНО, ДОСТОВІ́РНО, ДОСТО́ТУ, ДОСТЕМЕ́ННО, НЕСТЕМЕ́ННО розм., ДОСТО́ТНО рідко. Про це дехто догадувався, дехто і напевне знав (А. Словник синонімів української мови
- достоту — Досто́ту, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- достоту — Достоту нар. Точь въ точь. Вона дивилась на жовте й підсиняне батьківське лице.... і злякалась, думаючи, що колись такий достоту буде її чоловік. Левиц. Пов. 279. Словник української мови Грінченка