1. Словник української мови в 11 томах

досукувати

ДОСУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОСУКА́ТИ, досучу́, досу́чиш і досука́ю, досука́єш, док., перех. Закінчувати сукати; сукати до кінця, до певної межі.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. досукувати — досу́кувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. досукувати — див. досукати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. досукувати — див. доробляти Словник синонімів Вусика
  4. досукувати — Досу́кувати, -кую, -єш сов. в. досука́ти, -ка́ю, -єш, гл. Досучивать, досучить. Оце сяду та ниток досукаю. Богодух. у. Словник української мови Грінченка