досхочу
ДОСХОЧУ́, присл.
1. До повного задоволення.
[Тетяна:] Заграйте, дідусю, такої, щоб я досхочу натанцювалася (Кроп., V, 1959, 170);
Діти поскидали.. свій хутряний одяг і ласували досхочу і черешнями, і абрикосами (Ів., Вел. очі, 1956, 14).
2. Скільки завгодно; вдосталь.
Спасибі Іллічу — у нас хліба досхочу (Укр.. присл.., 1955, 378);
Вони міські були, міщани, і заможні, — всього було досхочу (Вовчок, І, 1955, 35);
Посередині буди стояла залізна піч, в якій палили цілу ніч, бо дров було досхочу (Ірчан, II, 1958, 255).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- досхочу — досхочу́ прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- досхочу — ДОСХОЧУ – ДОНЕСХОЧУ, ДОНЕХОЧУ Досхочу, присл. До повного задоволення, скільки завгодно. Я сіла біля неї і ми обоє досхочу насміялися (М.Чабанівський); [Іван:] Пий, земле, воду досхочу! (О.Левада). Донесхочу, донехочу, присл. розм. Те саме, що досхочу. Літературне слововживання
- досхочу — пр.н., фр. засяг <н. радіюс засягу>, досяг <н. за межами досягу>. Словник синонімів Караванського
- досхочу — присл. 1》 До повного задоволення. 2》 Скільки завгодно; вдосталь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- досхочу — див. багато; усмак Словник синонімів Вусика
- досхочу — ДО́СИТЬ присл. і присудк. сл. (стільки, скільки треба; великою мірою); ДОВО́ЛІ, ДОСТА́ТНЬО, ВДО́СТАЛЬ (УДО́СТАЛЬ), ВДОСТА́ЧУ (УДОСТА́ЧУ), ДОСХОЧУ́, ЗАДО́СИТЬ підсил. розм., ПРЕДО́СИТЬ підсил. розм., ГЕ́ТЬ-ТО розм., ДО́СТА розм., ДОСТА́ТКОМ діал. Словник синонімів української мови
- досхочу — Досхо́чу́, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)