1. Словник української мови в 11 томах

дотла

ДОТЛА́, присл. Повністю, цілком; до останку.

[Семен:] Ото, як згоріло усе, батько твій почав пити; пропив усе дотла, а далі й сам помер… (Кроп., І, 1958, 114);

— Втрачу руку серед бою — я стрілятиму й одною, буду нищить вас [фашистів] дотла (Тич., II, 1957, 100);

Від самого спуску і до церкви — третини села як не було: вигоріло дотла (Довж., І, 1958, 174).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дотла — дотла́ прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. дотла — присл. Повністю, цілком; до останку. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дотла — Ущент, вщент, дощенту, упень, геть-усе, геть-чисто, до решти, до цурки Словник чужослів Павло Штепа
  4. дотла — див. зовсім Словник синонімів Вусика
  5. дотла — ВЩЕНТ (УЩЕ́НТ) (остаточно, без залишку), ДОТЛА́, ВНІВЕ́ЦЬ (УНІВЕ́ЦЬ), ЗО́ВСІМ, ЦІЛКО́М, ВПЕНЬ (УПЕ́НЬ), ГЕТЬ ЧИ́СТО. Шосе було забите кіньми і рознесеними вщент возами (О. Словник синонімів української мови