1. Словник української мови в 11 томах

доукомплектований

ДОУКОМПЛЕКТО́ВАНИЙ, а. е. Дієпр. пас. мин. ч. до доукомплектува́ти.

Підрозділи, доукомплектовані останнім часом, ішли й ішли заповненими, зімкнутими рядами, що зникали вдалині (Гончар, І, 1954, 393).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. доукомплектований — доукомплекто́ваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. доукомплектований — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до доукомплектувати. || доукомплектовано, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови