1. Словник української мови в 11 томах

дохнути

ДО́ХНУТИ, ну, неш; мин. ч. дох і до́хнув, ла, ло; недок. Переставати існувати, гинути (про тварин, птахів, комах).

— Не буде в суворі зими дохнути з голоду худоба, коли траву покриє ожеледь, крига (Донч., І, 1956, 170);

— Стільки морської трави пропадає по узбережжю, а в них худоба дохне! (Гончар, Тронка, 1963, 7).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дохнути — до́хнути дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. дохнути — (- тварин) здихати, подихати, дубіти, пропадати, гинути, вмирати. Словник синонімів Караванського
  3. дохнути — -ну, -неш; мин. ч. дох, дохла, дохло і дохнув, дохнула, дохнуло; недок. Переставати існувати, гинути (про тварин, птахів, комах). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. дохнути — УМЕ́РТИ (ВМЕ́РТИ) (про людину — перестати жити), ПОМЕ́РТИ, СКОНА́ТИ, ВІДІЙТИ́ заст., ПЕРЕСТА́ВИТИСЯ заст., ВИ́ТЯГТИСЯ розм., КІНЧИ́ТИСЯ розм., СКІНЧИ́ТИСЯ розм., СКАПУ́СТИТИСЯ розм., СКАПУ́ТИТИСЯ розм., ДІЙТИ́ розм., ОДУБІ́ТИ зневажл., ОДУБИ́ТИСЯ зневажл. Словник синонімів української мови
  5. дохнути — Дохнути, -ну, -неш гл. Издыхать, дохнуть. Під стогом вовки дохнуть. Ном., стр. 299, № 308. --------------- Дохнути, -ну, -неш гл. Вздохнуть. Подививсь на мене, дохнув і його не стало. Черниг. г. Словник української мови Грінченка