1. Словник української мови в 11 томах

дочитувати

ДОЧИ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОЧИТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. і без додатка. Закінчувати читати що-небудь; читати до якоїсь межі.

Затуливши долонями вуха, вона гарячково дочитувала книжку (Коцюб., II, 1955, 220);

Ліда дочитала листа, згорнула його й поклала в сумочку (Трубл., Глиб. шлях, 1948, 86);

Марта слухала і якось тихо зітхала, а я, дочитавши до половини, припинила (Мирний, IV, 1955, 341).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дочитувати — дочи́тувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. дочитувати — -ую, -уєш, недок., дочитати, -аю, -аєш, док., перех. і без додатка. Закінчувати читати що-небудь: читати до якоїсь межі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дочитувати — Дочитувати, -тую, -єш сов. в. дочитати, -таю, -єш, гл. Дочитывать, дочитать. Той, стоя перед образом, дочитував своїх молитов. К. ЧР. 53. Дочитавши, Єремія зобгав у жмені лист. Стор. МПр. 88. Словник української мови Грінченка