дочувати
ДОЧУВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ДОЧУ́ТИ, у́ю, у́єш, док.
1. перех. Слухаючи, сприймати що-небудь.
Скрізь цю мудру раду Ухо дочува… (Граб., І, 1959, 355);
Привичне Івасеве ухо зразу дочуло знайомий голос (Мирний, IV, 1955, 97);
Господар ще сказав кілька слів, яких не міг дочути Лодиженко (Ле, Міжгір’я, 1953, 226).
2. тільки недок., неперех. Нормально чути.
Просто розкажіть, що у вас трапилося, бо я на старість погано дочуваю і можу поставити невірний діагноз (Ів., Вел. очі, 1956, 92).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дочувати — дочува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- дочувати — -аю, -аєш, недок., дочути, -ую, -уєш, док. 1》 перех. Слухаючи, сприймати що-небудь. 2》 тільки недок., неперех. Нормально чути. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дочувати — ЧУ́ТИ (сприймати за допомогою органів слуху), УЧУВА́ТИ (ВЧУВА́ТИ), ДОЧУВА́ТИ розм., ЗАЧУВА́ТИ діал., ПОЧУВА́ТИ фольк. Орися чула, як він дихає і як у нього в грудях щось шваркотить і присвистує (Григорій Тютюнник); В тій тиші Марія ясно вчувала... Словник синонімів української мови
- дочувати — Дочувати, -чуваю, -єш сов. в. дочути, -чую, -єш, гл. Хорошо слышать, хорошо услышать. Кличу тебе серденятком, ти не дочуваєш. К. Досв. 131. І ноги не держуть, і не дочуваю, і не добачаю. Стор. І. 135. Глухий не дочує, то вигадає. Ном. № 8564. Словник української мови Грінченка