дочуватися
ДОЧУВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ДОЧУ́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док., розм.
1. Напружувати слух, щоб чути; прислухатися.
Берега дійшовши, я схиливсь на йому, В шелестіння травки дочуваться став (Щог., Поезії, 1958, 357);
// Те саме, що почу́ти.
А ж тепер дочувся Семен, що там спереду на підвищенні хтось говорив і то голосно (Март., Тв., 1954, 114).
2. Дізнаватися про кого-, що-небудь з розповідей, чуток і т. ін.
Я дочувався, що про їх [них] Почнуть між миром говорити (Щог., Поезії, 1958, 262);
Коли дочувся про те, що діялося по Семиградді, — на собі волосся рвав з досади (Ле, Наливайко, 1957, 192).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дочуватися — дочува́тися дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- дочуватися — -аюся, -аєшся, недок., дочутися, -уюся, -уєшся, док., розм. 1》 Напружувати слух, щоб чути; прислухатися. || Те саме, що почути. 2》 Дізнаватися про кого-, що-небудь із розповідей, чуток і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дочуватися — ДІЗНАВА́ТИСЯ (ДОЗНАВА́ТИСЯ) (з'ясовувати, розгадувати щось, одержувати відомості про когось, щось), ДОВІ́ДУВАТИСЯ, УЗНАВА́ТИ (ВЗНАВА́ТИ), ЗВІ́ДУВАТИ, ДОПИ́ТУВАТИСЯ, ПЕРЕСВІ́ДЧУВАТИСЯ, ПРОВІ́ДУВАТИ розм., ПРОЗНАВА́ТИ розм., РОЗЗНАВА́ТИ розм. Словник синонімів української мови