1. Словник української мови в 11 томах

дошкульно

ДОШКУ́ЛЬНО. Присл. до дошку́льний.

Раптом сержанта чимось дошкульно ударило в ногу нижче коліна (Гончар, І, 1954, 465);

Що йому [Я. Купалі] не подобалось, все те він висміював дошкульно (Мас., Життя.., 1960, 21);

Вечірній ущипливий мороз дошкульно нагадував про себе (Кир., Вибр., 1960, 413).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дошкульно — дошку́льно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. дошкульно — Присл. до дошкульний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дошкульно — Дошку́льно, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. дошкульно — Дошкульно нар. Больно. Так, братця, б'є дошкульно, що коли б були не держали, то сам був би не видержав. Ном. № 2346 на стр. 284. Словник української мови Грінченка