дошкульний
ДОШКУ́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Який викликає, спричиняє фізичний біль.
Мигнули під сонцем оголені шаблі, засвистіли в повітрі дошкульні нагайки (Шиян, Гроза.., 1956, 67);
Удари були не дуже дошкульні, але все ж відчутні (Руд., Вітер.., 1958, 188).
2. Який сильно діє, глибоко вражає; гострий, їдкий.
Ніщо, кажуть, не бував таке дошкульне і вбивче для ворогів, як сміх (Козл., Відродження.., 1950, 36);
Януш.. знову зареготав, вбачаючи в поведінці Наливайка не тільки дошкульний, але й дотепний жарт (Ле, Наливайко, 1957, 70);
// Надто вразливий; слабкий.
Бив [Максим] їх [коней] і по ногах, і по животах. Усе шукав дошкульних місць (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 104);
*Образно. Земля була.. дошкульним місцем старого Плачинди (Стельмах, Хліб.., 1959, 246);
// Який вражає, ображає кого-небудь уїдливими словами (про людину); уїдливий, ущипливий.
Не було більш лихої дівчини на все село, ніж Текля. Гостра, дошкульна, нікому не змовчить, не стерпить (Горд., І, 1959, 558).
3. Дуже відчутний, сильний, пронизливий (про холод, вітер, мороз і т. ін.).
Холод став дуже.. дошкульний, аж кусливий (Н.-Лев., IV, 1956, 262);
З моря дув дошкульний холодний вітер (Смолич, V, 1959, 244);
Почались дошкульні осінні дощі з вітрами (Гур., друзі.., 1959, 124).
Значення в інших словниках
- дошкульний — (який завдає неприємного відчуття) пронизливий, різкий, ущипливий, проникливий. Словник синонімів Полюги
- дошкульний — дошку́льни́й прикметник Орфографічний словник української мови
- дошкульний — (вітер) шпаркий, різкий, відчутний, сильний, пронизливий; (мороз) щипучий; (- місце) вразливий, діткливий; (сміх) ущипливий, уїдливий, їдкий. (вираз — ще) гострий, пекучий, жалкий, жалливий; шкульний, |до|шкулький. Словник синонімів Караванського
- дошкульний — -а, -е. 1》 Який викликає, спричиняє фізичний біль. 2》 Який сильно діє, глибоко вражає; гострий, їдкий. || Надто вразливий; слабкий. || Який вражає, ображає кого-небудь уїдливими словами (про людину); уїдливий, ущипливий. 3》 Дуже відчутний, сильний, пронизливий (про холод, вітер, мороз і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- дошкульний — ДОШКУ́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Який викликає, спричиняє фізичний біль. Мигнули під сонцем оголені шаблі, засвистіли в повітрі дошкульні нагайки (А. Шиян); Удари були не дуже дошкульні, але все ж відчутні (М. Руденко). Словник української мови у 20 томах
- дошкульний — див. дотепний; уїдливий; хвисьский Словник синонімів Вусика
- дошкульний — В'Ї́ДЛИВИЙ (УЇ́ДЛИВИЙ) (який любить вразити словом, дошкулити докором, насмішкою; який виражає образу), УЩИ́ПЛИВИЙ (ВЩИ́ПЛИВИЙ), КОЛЮ́ЧИЙ, ДОШКУ́ЛЬНИЙ, З'Ї́ДЛИВИЙ діал. Словник синонімів української мови
- дошкульний — Дошку́льни́й, -на́, -не́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- дошкульний — Дошкульний, -а, -е = дошкульний. Нагачєка-доротяночка не вельми дошкулька: де ударить та по тілі, — розсядеться шкурка. Рк. Макс. --------------- Дошкульний, -а, -е Донимающій, дающій себя чувствовать. Дошкульний вітер. Черк. у. Словник української мови Грінченка