1. Словник української мови в 11 томах

дошкуляти

ДОШКУЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і ДОШКУ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ДОШКУ́ЛИТИ, лю, лиш, док., неперех., кому, чому, рідше перех. і без додатка.

1. Виводити з терпіння, з рівноваги, досаждаючи словами, діями.

— Не ждали ми, Чіпко, від тебе такого! — дошкуля Лушня (Мирний, II, 1954, 176);

Один із них чогось відстав, а інші два його товариші, ставши на віддалі, дошкуляли свого супутника незграбними солдатськими жартами (Кач., І, 1958, 506);

Товариші, що — з великого кохання — стали ворогами, знайшли новий спосіб дошкулювати мені (У. Кравч., Вибр., 1958, 365);

На язик Зінька гостра, любить посміятися з невдах, може дошкулити словом, як кропивою (Шиян, Баланда, 1957, 9);

Мстивий і чванливий Бова почав робити все, що міг, щоб чимось дошкулити, допекти Білецьких (Ткач, Арена, 1960, 146).

2. Порушувати нормальний стан, завдавати неприємностей.

У дядька нам жилося спокійніше, та знову дошкуляли нестатки (Гур., Друзі.., 1959, 221);

Одна їм дошкуля біда: Не вистача зарплати, Та ще нема свого гнізда, Нема своєї хати (Воскр., З перцем!, 1957, 333).

3. Спричиняти, викликати фізичний біль.

Часом вони [жандарми] дуже дошкуляють мені, прив’язуючи мене на довгий час до певного місця (Коцюб., III, 1956, 281);

Їх [коней] пасли вночі, бо вдень не напасалися — дошкуляли мухи (Руд., Остання шабля, 1959, 393);

Одного я в господа бога молив, однієї ласки просив — дати на них усіх одну спину, щоб як одного вчистив, то всім зразу дошкулив! (Мирний, IV, 1955, 220);

[Килина:] Та не дошкулиш вже так кулаками, як дошкулив гадючим холодним посміхом!.. (Кроп., II, 1958, 438);

// Сильно діючи, неприємно вражати (про мороз, холод, вітер і т. ін.).

Дошкулював він [мороз] і купцеві, що сидів спереду, і той почав на повільну їзду сердитися (Кобр., Вибр., 1954, 80);

Холод дошкуляє під жакетом, холоне спина (Хижняк, Тамара, 1959, 131);

У вузенькому затіненому провулку не так дошкуляє сонце, повітря свіжіше (Кочура, Зол. грамота, 1960, 218);

Не продме в ньому [кожусі] ніякий вітер і не дошкулить найлютіший мороз (Шиян, Баланда, 1957, 3).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дошкуляти — (викликати відчуття холоду, про вітер, дощ) пробирати, пронизувати, проникати, проймати// допікати до живих печінок, пробирати до кісток, діймати до серця. Словник синонімів Полюги
  2. дошкуляти — дошкуля́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. дошкуляти — (боляче зачіпати словами, діями) допікати (діймати, доторкати) до живих печінок (до живого [серця]) кого, кому; зачіпати за болюче (найболючіше) місце кого; до [самого] живця проймати кого; діймати до серця кого; кусати за серце кого. Словник фразеологічних синонімів
  4. дошкуляти — Діймати, доїдати, дозоляти, ДОПІКАТИ, досолювати, виводити з терпіння <�рівноваги>, пре. док. насолювати, наперчувати, (язиком) д. дотинати, ід. Словник синонімів Караванського
  5. дошкуляти — -яю, -яєш і дошкулювати, -люю, -люєш, недок., дошкулити, -лю, -лиш, док., неперех., кому, чому, рідше перех. і без додатка. 1》 Виводити з терпіння, з рівноваги, досаждаючи словами, діями. 2》 Порушувати нормальний стан, завдавати неприємностей. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. дошкуляти — I діймати, дозолювати, дозоляти, допікати, дотинати, збиткуватися, шпигати Фразеологічні синоніми: брати за печінки; доїжджати ябедами; допікати до душі; допікати до живих печінок; допікати до живого; допікати до печінок; допікати до серця; доходити до живого II див. кривдити Словник синонімів Вусика
  7. дошкуляти — допіка́ти (дошкуля́ти, дійма́ти і т. ін.) / допекти́ (дошку́лити, дійня́ти і т. ін.) до живи́х печіно́к (до живо́го, до (живо́го) се́рця і т. ін.) кого і без додатка. Дуже зачіпати, боляче вражати кого-небудь, торкаючись чогось найболючішого. Фразеологічний словник української мови
  8. дошкуляти — ВРАЖА́ТИ (УРАЖА́ТИ) (завдавати душевного болю), ПРИГНІ́ЧУВАТИ, ПРИГНІТА́ТИ рідше, ОБПА́ЛЮВАТИ, ОБПІКА́ТИ (ОПІКА́ТИ), ПРОПІКА́ТИ, ДОШКУЛЯ́ТИ (ДОШКУ́ЛЮВАТИ), ПІДБИВА́ТИ, ПРИБИВА́ТИ розм., КОРО́БИТИ розм. (викликати неприємне почуття). — Док. Словник синонімів української мови
  9. дошкуляти — Дошкуля́ти, -ля́ю, -ля́єш; дошку́лити, -ку́лю, -ку́лиш, -лять кому; дошку́ль, -ку́льте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. дошкуляти — Дошкуля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. дошкулити, -лю, -лиш, гл. Донимать, донять, допекать, допечь. Боли б було знаття, що гаспидська дрючина так дуже дошкуля, то песька я дитина, коли б я так робив. Г. Арт. (О. 1861. III. 110. Що ти з ними (запорожцями) вдієш?... Словник української мови Грінченка