дощенту

ДОЩЕ́НТУ, присл. Повністю все, все без залишку.

Вони поїли все дощенту, висмоктали кісточки, висьорбали юшку і.. вилизали навіть миску (Коцюб., II, 1955, 23);

Фашистський ешелон з танками знищили [партизани] дощенту! (Мокр., Сто.., 1961, 144);

// Про найбільшу міру, ступінь чого-небудь.

Але ти дощенту бідний, Найостанній з голяків (Щог., Поезії, 1958, 242);

Ті, хто ще дощенту не сп’яніли, зацікавлено перезирались (Дмит., Розлука, 1957, 74).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дощенту — доще́нту прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. дощенту — див. ДО НОГИ. Словник синонімів Караванського
  3. дощенту — присл. Повністю все, все без залишку. || Про найбільшу міру, ступінь чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. дощенту — див. зовсім Словник синонімів Вусика
  5. дощенту — ЦІЛКО́М присл. (до кінця; повною мірою), ПО́ВНІСТЮ, АБСОЛЮ́ТНО, ЗО́ВСІМ, ЦІЛКОВИ́ТО, ОСТАТО́ЧНО, СПОВНА́, ТО́ЧНО, ПО́СПІЛЬ, ПРИ́ТЬМОМ розм., ГЕТЬ розм., ГЕТЬ-ЧИ́СТО розм., КРУГО́М розм., НА́СКРІЗЬ розм.; ЗГО́ЛА́ діал.; ДОЩЕ́НТУ, ДОТЛА́, ДО́ЧИ́СТА розм. Словник синонімів української мови
  6. дощенту — Доще́нту, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)