1. Словник української мови в 11 томах

доїжджачий

ДОЇЖДЖА́ЧИЙ, чого, ч., мисл., заст. Старший псар, який навчає собак і розпоряджається ними на полюванні.

Сам він їхав попереду, а за ним цілий шкад-рон [ескадрон] жовнірів, козаків, доїжджачих, стременних і псарів з гончими й хортами (Стор., І, 1957, 129);

Галаган приїхав у Диканьку верхи в супроводі свого доїжджачого (Бурл., О. Вересай, 1959, 151).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. доїжджачий — доїжджа́чий іменник чоловічого роду, істота старший псар мисл., арх. Орфографічний словник української мови
  2. доїжджачий — -чого, ч., мисл., заст. Старший псар, який навчає собак і розпоряджається ними на полюванні. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. доїжджачий — Доїжджа́чий, -чого; -джа́чі, -чих Правописний словник Голоскевича (1929 р.)