1. Словник української мови в 11 томах

драбант

ДРАБА́НТ, а, ч., заст.

1. Охоронець можновладної особи або солдат, що охороняє командуючого.

Біля дверей стояло дванадцять драбантів з алебардами (Панч, Гомон. Україна, 1954, 170).

2. Офіцерський денщик у козацьких військах.

3. Учений манежний кінь.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. драбант — Охоронець особи в часи середньовіччя [XII] Словник з творів Івана Франка
  2. драбант — драба́нт іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  3. драбант — -а, ч., заст. 1》 Охоронець можновладної особи або солдат, що охороняє командувача. 2》 Офіцерський денщик у козацьких військах. 3》 Учений манежний кінь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. драбант — драба́нт (польс. drabant, з нім. Drabant – охоронець) 1. За середньовіччя охоронець можновладної особи, солдат почесного конвою. 2. В Росії за Петра І солдат кавалергардської роти. 3. Офіцерський денщик у козацьких військах. 4. Дресирований кінь. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. драбант — КІНЬ (велика свійська однокопита тварина, яку використовують для перевезення людей і вантажів), КОНЯ́КА розм., КОМО́НЬ заст.; КОНИ́СЬКО розм. (заморений, слабосилий); ШКА́ПА, ШКАПИ́НА розм., КОНИ́НА розм., КОНЯЧИ́НА розм., ПАТИ́КА зневажл., ШКІ́НЬКА діал. Словник синонімів української мови