драбина

ДРАБИ́НА, и, ж,

1. Пристрій з двох поздовжніх жердин, частин мотузки і т. ін., скріплених рядом поперечок, що використовується для піднімання або спускання куди-небудь.

Лаврін вискочив на драбину й заглянув на горище (Н.-Лев., II, 1956, 359);

В кошику було: ..кишеньковий електричний ліхтарик з батареєю, сплетена з мотузок драбина завдовжки сажнів три, пістолет (Смолич, II, 1958, 100).

2. Бокова частина воза або саней, зроблена з поздовжніх і поперечних жердин.

Підклав [Семен] кулак під голову та й удивився [втупився очима] в драбину від воза (Март., Тв., 1954, 101);

Крізь драбини полугарбків гелготіли й били підв’язаними крилами відгодовані гусаки, кури, качки (Мик., II, 1957, 336).

3. Скріплені поздовжні й поперечні жердини, які використовуються для спорудження ясел-кормушок для тварин.

Коло ясел стояла ряба корова й смикала з драбини свіжу траву (Н.-Лев., II, 1956, 399).

4. перен. Послідовне розміщення по висхідній лінії від нижчого до вищого (предметів, осіб, чинів і т. ін.).

За життя батька.. Мариня була в сімейній ієрархічній драбині на останньому щаблі (Вільде, Сестри.., 1958, 511);

Це був один з обдарованих фахівців уже нової генерації, який вийшов в інженери безпосередньо з цеху і який швидко зростав, різко піднімаючись угору по драбині керівних посад (Баш, Надія, 1960, 103).

5. у знач. присл. драби́ною. Нерівно, уступами.

Постригти драбиною; *Образно. І піде життя Знов драбиною, І я вигляну Знов дитиною (Рудан., Тв., 1956, 69).