драбинка
ДРАБИ́НКА, и, ж. Зменш.-пестл. до драби́на.
[Зінька:] Ач, який святий та божий, без драбинки лізе на небо! (Кроп., II, 1958, 30);
Хлопці кинулись, загнали [худобу].., а жінки Подоїли й подавали Паші всім за драбинки (Фр., X, 1954, 247);
Лец-Отаманів ще від батька навчився поважати начальство. Цю рису в ньому цінували, і він хутко став просуватися по військовій драбинці (Панч, І, 1956, 188);
У Микити широкі плечі, великі уші і стрижений драбинкою чуб на голові (Вас., І, 1959, 267).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- драбинка — Драби́нка: — ясла [1] Словник з творів Івана Франка
- драбинка — драби́нка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- драбинка — -и, ж. Зменш.-пестл. до драбина. Великий тлумачний словник сучасної мови
- драбинка — • драбинка - графічне членування віршового рядка на підряддя (східці). Ритмічні паузи в місцях поділу посилюють експресивне звучання виділених слів, надають рядкові особливої виразності. В. Маяковський, який перший почав використовувати... Українська літературна енциклопедія
- драбинка — Драбина, -ни ж. 1) Переносная лѣстница. Вас. 195. Чуб. VII. 388. Нема тії драбини, щоб до неба достала. Ном. № 394. 2) = драбки. Чуб. VII. 402, 403. Kolb. І. 67. Занедужав чумаченько, на драбину похилився. Мет. 458. 3) Рѣшетка возлѣ яслей. ум. драбинка, драбиночка. Словник української мови Грінченка