1. Словник української мови в 11 томах

драглий

ДРА́ГЛИЙ, а, е, діал.

1. Драглистий (у 2 знач.).

Ловили [дівчата] в затоці драглих медуз і виганяли з шкарубин полохливих крабів (Тулуб, Людолови, І, 1957, 260).

2. перен. Драглистий (у 3 знач.).

Гидливо стиснув він губи, щоб не відчути дотику до її драглої, густо напудреної шкіри (Тулуб, Людолови, II, 1957, 244).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. драглий — дра́глий прикметник діал. Орфографічний словник української мови
  2. драглий — Як драглі, драглистий; (- щоки) обвислий, пор. БРЕЗКЛИЙ. Словник синонімів Караванського
  3. драглий — -а, -е, діал. 1》 Драглистий (у 2 знач.). 2》 перен. Драглистий (у 3 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. драглий — див. слабий; старий Словник синонімів Вусика
  5. драглий — ДРАГЛИ́СТИЙ (схожий на драглі), ДРАГЛЮВА́ТИЙ, ХОЛОДЦЮВА́ТИЙ розм., ДРА́ГЛИЙ розм. Віск був драглистий, і свічки не горіли (Н. Рибак); Думки його рухалися важко й повільно, як драглюваті безформні медузи (З. Словник синонімів української мови
  6. драглий — Драглий, -а, -е 1) Студенистый. 2) Переносно: слабый, безсильный. ум. драгленький. Як маєш у руці що драгленьке, то пустити мусіш. МВ. (О. 1862. І. 85). Словник української мови Грінченка