дражливість
ДРАЖЛИ́ВІСТЬ, вості, ж. Властивість і стан за знач. дражли́вий 3.
Говорити з нею дуже трудно, через її дражливість і несподіване стрибання з теми на тему (Л. Укр., V, 1956, 418);
Зникла зовсім безпричинна дитяча дражливість, несподівані напади злості (Коз., Вибр., 1947, 57).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дражливість — дражли́вість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- дражливість — [дражлив'іс'т'] -вос'т'і, ор. -в'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
- дражливість — -вості, ж. Властивість і стан за знач. дражливий 3). Великий тлумачний словник сучасної мови